Саме селище Кегичівка утворилося у другій половині XVIII століття з двох невеликих хуторів — Доброіванівки та Єгорівки. Населяли ці хутори селяни-кріпаки, які належали поміщику-офіцеру Курського полку І. М. Апостолу-Кегичу. Від його прізвища і походить сучасна назва селища.
Подальший розвиток Кегичівки пов’язаний з будівництвом у 1897–1905 роках залізниці Лозова—Красноград, яка на той час будувалася як цукровий шлях із прилеглих цукрозаводів. У цей час Кегичівка стає волосним центром.
1899 року була збудована станція.
У січні 1918 року волосна і земська управи в Кегичівці були розпущені.
З 1923 року смт. Кегичівка — центр району, який із січня 1935 року перебуває у складі Харківської області, а до того часу — у складі Полтавської.
В ході Другої світової війни 7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з Кегичівки.
День визволення Кегичівщини 17 вересня 1943 року.
